Навчися вживати have to й must, щоб говорити про обов’язки англійською. Розбирайся в правилах, пояснюй, що можна й не можна, та практикуйся на вправах.
Коли дія необхідна через певне правило або обставини, вживаємо have to. Українською це часто означає «треба», «потрібно» або «мусити». Після have to ставимо дієслово в початковій формі — без закінчень.
I have to work today.
/aɪ hæf tə wɜːrk təˈdeɪ/
Мені сьогодні треба працювати.
You have to buy a ticket.
/juː hæf tə baɪ ə ˈtɪkɪt/
Вам потрібно купити квиток.
Займенники I, you, we, they вживаємо з have to, а he, she, it — з has to. Основне дієслово після них не змінюється.
I/you/we/they have to + base verb
/aɪ / juː / wiː / ðeɪ hæf tə + beɪs vɜːrb/
Я маю / ти маєш / ми маємо / вони мають + дієслово в початковій формі.
He/she/it has to + base verb
/hiː / ʃiː / ɪt hæs tə + beɪs vɜːrb/
Він / вона / воно має + дієслово в початковій формі.
She has to wear a uniform.
/ʃiː hæs tə wer ə ˈjuːnɪfɔːrm/
Вона має носити форму.
Зверніть увагу на вимову: у сполученні have to зазвичай чуємо /hæf tə/, а в has to — /hæs tə/.
Щоб запитати, чи потрібно щось робити, ставимо Do або Does на початок речення.
Do + I/you/we/they + have to + base verb?
/duː + aɪ / juː / wiː / ðeɪ + hæf tə + beɪs vɜːrb/
Чи потрібно мені / тобі / нам / їм щось робити?
Does + he/she/it + have to + base verb?
/dʌz + hiː / ʃiː / ɪt + hæf tə + beɪs vɜːrb/
Чи потрібно йому / їй щось робити?
У короткій відповіді не потрібно повторювати всю дію: достатньо займенника та відповідної форми do або does.
Do we have to pay?
/duː wiː hæf tə peɪ/
Нам потрібно платити?
Yes, you do.
/jes juː duː/
Так, потрібно.
No, you don’t.
/noʊ juː doʊnt/
Ні, не потрібно.
У цьому прикладі одна людина запитує від імені групи — «нам», а співрозмовник відповідає цій групі — «вам», тому в англійській відповіді вжито you.
Does he have to come?
/dʌz hiː hæf tə kʌm/
Йому потрібно прийти?
Yes, he does.
/jes hiː dʌz/
Так, потрібно.
No, he doesn’t.
/noʊ hiː ˈdʌzənt/
Ні, не потрібно.
Після does вживаємо have, а не has. Форму для he, she, it уже передає допоміжне дієслово does, тож змінювати ще й have не потрібно.
Must + дієслово в початковій формі передає сильну вимогу: дію обов’язково потрібно виконати. Так часто формулюють правила та важливі вказівки.
You must wear a seat belt.
/juː mʌst wer ə ˈsiːt belt/
Ви повинні пристебнутися ременем безпеки.
Visitors must show ID.
/ˈvɪzɪtərz mʌst ʃoʊ aɪˈdiː/
Відвідувачі повинні пред’явити документ, що посвідчує особу.
Форма must однакова для всіх підметів. До неї не додаємо закінчення -s, а перед наступним дієсловом не ставимо to.
She must leave now.
/ʃiː mʌst liːv naʊ/
Вона мусить піти зараз.
У повсякденній розмові про необхідні дії частіше вживають have to. Must часто трапляється в письмових правилах і наполегливих вказівках. Їхні значення нерідко збігаються: обидві конструкції можуть означати, що щось потрібно зробити.
Коли в повсякденній розмові запитуєте, чи потрібно вам щось робити, краще користуватися такою моделлю:
Do I have to …?
/duː aɪ hæf tə/
Мені потрібно…?
Цю різницю важливо запам’ятати: відсутність обов’язку — це не заборона.
| Конструкція | Значення українською |
|---|---|
| don’t have to /doʊnt hæf tə/ |
не потрібно; немає обов’язку |
| doesn’t have to /ˈdʌzənt hæf tə/ |
не потрібно; форма для he, she, it |
| must not /mʌst nɑːt/ |
не можна; заборонено |
| mustn’t /ˈmʌsənt/ |
скорочена форма must not: не можна |
Don’t have to або doesn’t have to + дієслово в початковій формі означає, що робити щось не потрібно. Але за бажанням це можна зробити.
You don’t have to pay. It’s free.
/juː doʊnt hæf tə peɪ. ɪts friː/
Вам не потрібно платити. Це безкоштовно.
He doesn’t have to wear a uniform.
/hiː ˈdʌzənt hæf tə wer ə ˈjuːnɪfɔːrm/
Йому не обов’язково носити форму.
Після doesn’t, як і після does, уживаємо have, а не has.
Must not + дієслово в початковій формі означає, що робити щось не можна.
You must not park here.
/juː mʌst nɑːt pɑːrk hɪr/
Тут не можна паркуватися.
Mustn’t — скорочена форма must not з тим самим значенням заборони. У повсякденній американській англійській ця скорочена форма вживається рідше.
Порівняйте два речення:
You don’t have to come.
/juː doʊnt hæf tə kʌm/
Тобі не обов’язково приходити.
Тут людина сама вирішує, приходити чи ні: обов’язку немає, але прийти можна.
You must not come.
/juː mʌst nɑːt kʌm/
Тобі не можна приходити.
А тут вибору немає: приходити заборонено. Тому не перекладайте must not як «не потрібно».
Can + дієслово в початковій формі може означати «можна», тобто передавати дозвіл. Can’t + дієслово в початковій формі у такому контексті означає «не можна».
You can sit here.
/juː kən sɪt hɪr/
Тут можна сісти.
You can’t eat in here.
/juː kænt iːt ɪn hɪr/
Тут не можна їсти.
Коли йдеться про правила, can’t означає «не дозволено», а не «не вмію» чи «не здатний». У другому прикладі людина може їсти фізично, але правила цього не дозволяють.
Для цього вживаємо am, is або are + allowed to + дієслово в початковій формі. Форму добираємо відповідно до підмета: з I — am, з he, she, it — is, а з you, we, they — are.
We’re allowed to use our phones.
/wɪr əˈlaʊd tə juːz aʊər foʊnz/
Нам дозволено користуватися телефонами.
Тут We’re — скорочення від we are. Для заперечення додаємо not до am, is або are.
You aren’t allowed to take pictures.
/juː ɑːrnt əˈlaʊd tə teɪk ˈpɪktʃərz/
Вам не дозволено фотографувати.
У цьому реченні aren’t означає are not.
Можна поставити Can на початок запитання:
Can I park here?
/kən aɪ pɑːrk hɪr/
Можна мені тут припаркуватися?
Якщо використовуємо конструкцію з allowed to, на початок виносимо відповідну форму am, is або are.
Are we allowed to eat here?
/ɑːr wiː əˈlaʊd tə iːt hɪr/
Нам дозволено тут їсти?
Щоб прямо сказати людині, що робити, починаємо речення з дієслова в початковій формі. Це наказовий спосіб. Займенник you зазвичай не потрібен: і так зрозуміло, що звертаються до співрозмовника.
Wear a seat belt.
/wer ə ˈsiːt belt/
Пристебніться ременем безпеки.
Turn off your phone.
/tɜːrn ɔːf jʊr foʊn/
Вимкніть телефон.
Keep the door closed.
/kiːp ðə dɔːr kloʊzd/
Тримайте двері зачиненими.
Be on time.
/biː ɑːn taɪm/
Приходьте вчасно.
Щоб сказати, чого не слід робити, перед дієсловом у початковій формі ставимо Don’t або повну форму Do not. Повну форму часто можна побачити на офіційних табличках.
Don’t touch.
/doʊnt tʌtʃ/
Не торкайтеся.
Do not enter.
/duː nɑːt ˈentər/
Вхід заборонено.
На табличках часто вживають No + форму дієслова із закінченням -ing. Такі короткі написи забороняють певну дію.
No smoking
/noʊ ˈsmoʊkɪŋ/
Курити заборонено.
Цей напис має таке саме значення:
You can’t smoke here.
/juː kænt smoʊk hɪr/
Тут не можна курити.
No parking
/noʊ ˈpɑːrkɪŋ/
Паркування заборонено.
Тобто:
You can’t park here.
/juː kænt pɑːrk hɪr/
Тут не можна паркуватися.
Слово Please означає «будь ласка» й робить вказівку ввічливішою. Проте воно не означає, що виконувати її необов’язково.
Please turn off your phone.
/pliːz tɜːrn ɔːf jʊr foʊn/
Будь ласка, вимкніть телефон.
Це ввічливо сформульована вказівка: телефон усе одно потрібно вимкнути.