Навчися просити дозволу англійською, ввічливо дозволяти й відмовляти. Практикуй «Can I…?», «Could I…?» та «May I…?» і пояснюй, що тут робити не можна.
Коли ви хочете запитати, чи можна щось зробити, можна скористатися трьома формами: Can I …?, Could I …? та May I …?. Вони відрізняються насамперед ступенем ввічливості й офіційності.
Can I + дієслово в початковій формі — це поширений, нейтральний спосіб попросити дозволу. Українською таке запитання часто передаємо словами «Можна мені…?».
Can I sit here?
/kən aɪ sɪt hɪə/
Можна мені тут сісти?
Can I use your phone?
/kən aɪ juːz jɔː fəʊn/
Можна мені скористатися вашим телефоном?
Could I + дієслово в початковій формі звучить м’якше й ввічливіше. Ця форма доречна, коли ви хочете попросити дозволу делікатніше.
Could I open the window?
/kʊd aɪ ˈəʊpən ðə ˈwɪndəʊ/
Чи можна мені відчинити вікно?
Could I leave early?
/kʊd aɪ liːv ˈɜːli/
Чи можна мені піти раніше?
У цих запитаннях could не вказує на минулий час. Ви просите дозволу зараз, просто робите це ввічливіше.
May I + дієслово в початковій формі — більш офіційний спосіб попросити дозволу. У повсякденній невимушеній розмові його вживають рідше.
May I come in?
/meɪ aɪ kʌm ɪn/
Дозвольте увійти?
Слово please — «будь ласка» — допомагає зробити прохання ввічливішим.
Can I use your phone, please?
/kən aɪ juːz jɔː fəʊn pliːz/
Можна мені, будь ласка, скористатися вашим телефоном?
Усі три форми запитують, чи дозволена дія. Після can, could і may дієслово потрібно ставити в початковій формі без частки to.
Правильно:
Can I park here?
/kən aɪ pɑːk hɪə/
Можна мені тут припаркуватися?
Неправильно — перед дієсловом стоїть зайве to:
Can I to park here?
/kən aɪ tə pɑːk hɪə/
Помилкова форма запитання «Можна мені тут припаркуватися?».
На прохання з Can I …? або Could I …? зазвичай відповідають так:
Yes, you can.
/jes juː kæn/
Так, можна.
Зверніть увагу: навіть якщо співрозмовник використав could, у прямій відповіді, якою ви даєте дозвіл зараз, потрібно вжити can, а не could.
Ось ще три поширені позитивні відповіді. Вони підходять до всіх трьох форм прохання: з can, could та may.
| Відповідь англійською та вимова | Значення українською |
|---|---|
| Sure. /ʃɔː/ |
Звісно. |
| Of course. /əv ˈkɔːs/ |
Авжеж. |
| That’s fine. /ðæts faɪn/ |
Так, можна. / Я не проти. |
Можна також відповісти з may:
Yes, you may.
/jes juː meɪ/
Так, дозволяю.
Це граматично правильна, але більш офіційна відповідь. Вона може звучати владно — ніби людина, яка встановлює правила, дає свій дозвіл.
Якщо ви дозволяєте дію, але хочете додати умову, почніть відповідь із Yes, but … — «Так, але…», а потім поясніть умову.
Yes, but please close the door.
/jes bət pliːz kləʊz ðə dɔː/
Так, але, будь ласка, зачиніть двері.
Щоб не дати дозволу, можна використати can’t. Слово sorry пом’якшує відмову, хоча сама відповідь залишається прямою.
Sorry, you can’t.
/ˈsɒri juː kɑːnt/
Вибачте, не можна.
Якщо потрібно уточнити, яку саме дію ви не дозволяєте, використовуйте I’m sorry, but you can’t + дієслово в початковій формі.
I’m sorry, but you can’t park here.
/aɪm ˈsɒri bət juː kɑːnt pɑːk hɪə/
Вибачте, але тут не можна паркуватися.
Коротке пояснення допомагає зробити відмову менш різкою. Ви не просто кажете «ні», а пояснюєте причину.
Sorry, you can’t sit here. This seat is taken.
/ˈsɒri juː kɑːnt sɪt hɪə | ðɪs siːt ɪz ˈteɪkən/
Вибачте, тут не можна сісти. Це місце зайняте.
Відповідь із may not граматично правильна, але звучить твердо й владно. Це не нейтральна ввічлива відмова.
No, you may not.
/nəʊ juː meɪ nɒt/
Ні, не дозволяю.
Також не використовуйте таку відповідь як пряму відмову на прохання про дозвіл зараз:
No, you couldn’t.
/nəʊ juː ˈkʊdnt/
Невдала відповідь у значенні «Ні, не можна».
Навіть якщо запитання починалося з Could I …?, для такої відмови потрібне can’t, а не couldn’t.
Щоб повідомити, що певна дія дозволена, використовуйте You can + дієслово в початковій формі.
You can take pictures.
/juː kən teɪk ˈpɪktʃəz/
Можна фотографувати.
You can eat here.
/juː kən iːt hɪə/
Тут можна їсти.
Щоб повідомити про заборону в конкретному місці, використовуйте You can’t + дієслово в початковій формі + here. Зверніть увагу: в англійських прикладах here стоїть наприкінці, хоча українською природно почати речення зі слова «тут».
You can’t smoke here.
/juː kɑːnt sməʊk hɪə/
Тут не можна курити.
You can’t park here.
/juː kɑːnt pɑːk hɪə/
Тут не можна паркуватися.
You can’t take pictures here.
/juː kɑːnt teɪk ˈpɪktʃəz hɪə/
Тут не можна фотографувати.
У цих реченнях can і can’t виражають дозвіл або заборону, а не вміння чи здатність. Ідеться не про те, чи вміє людина фотографувати або паркуватися, а про те, чи дозволено це робити.
Слово you може стосуватися конкретного співрозмовника або всіх, хто перебуває в певному місці. Тому українською такі правила часто передаємо безособово: «можна» або «не можна», без «ти» чи «ви».
За допомогою but — «але» — можна поєднати заборону з поясненням, де або як дію все ж дозволено.
You can’t eat here, but you can eat outside.
/juː kɑːnt iːt hɪə bət juː kən iːt ˌaʊtˈsaɪd/
Тут не можна їсти, але надворі можна.